«Працездатній молоді – громадянам України від 15 до 28 років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби надається перше робоче місце на строк не менше двох років». Витяг зі ст. 197 Кодексу законів про працю України
Працевлаштування неповнолітніх відповідно до чинного законодавства України про працю обов’язково здійснюється на підставі ПИСЬМОВОГО трудового договору лише після попереднього медичного огляду.
Вік, з якого допускається прийняття на роботу – 16 років. Якщо Вам 15 років – на роботу можна влаштуватися лише, як виняток, за згодою одного із батьків або особи, що його замінює. Робота повинна виконуватись ТІЛЬКИ у вільний від навчання час.
Якщо Вам не виповнилось 16 років і при прийнятті на роботу від Вас не вимагають дозволу батьків на працевлаштування – така праця є незаконною і Ваші права не захищатимуться.
Згідно з чинним законодавством України про працю тривалість робочого часу для неповнолітніх є скороченою.
Робочий час не повинен перевищувати:
36 годин на тиждень, якщо Вам від 16 до 18 років;
24 години на тиждень, якщо Вам від 15 до 16 років.
У такому режимі Ви маєте право працювати під час канікул.
Якщо Ви працюєте протягом навчального року у вільний від навчання час, Ваш робочий день не повинен перевищувати:
18 годин на тиждень, якщо Вам від 16 до 18 років;
12 годин на тиждень, якщо Вам від 15 до 16 років:
24 години на тиждень для учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул.
Діти, які працюють, мають право на щорічну відпустку тривалістю 31 календарний день у зручний для них час. У перший рік роботи відпустка може бути надана через 6 місяців безперервної роботи на підприємстві, в організації.
Діти, які працюють і продовжують навчання, мають право на додаткові оплачувані відпустки, які надаються їм для складання іспитів.
Використання праці дітей на важких роботах, роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також залучення до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні – заборонено законодавством України.
Якщо Вам від 16 до 18 років, у Вас є бажання і можливість працювати у вільний від навчання час, Ви можете звернутись до міського Центру зайнятості населення де Вам запропонують працевлаштування відповідно до встановленої броні на підприємствах міста.
Якщо Вам від 15 до 16 років, до Центру Вам необхідно звернутись разом із батьками.
Згідно з чинним законодавством служби у справах дітей мають право перевіряти умови роботи працівників, молодших 18 років, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від їх форм власності, у разі надходження нарікань від неповнолітніх та їх батьків на адміністрацію підприємств.
Звільнення працівників, молодших 18 років, з ініціативи адміністрації допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою служби у справах дітей. Батьки а також службові особи мають право вимагати звільнення неповнолітнього, якщо продовження роботи загрожує здоров’ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.
Дорогі мами, батьки, всі дорослі! Це крик маленької, осиротілої душі. Ці слова може сказати кожна дитина, яка проживає у державному закладі через те, що осиротіла, або яку через певні причини позбавили батьківського піклування. Таких дітей сотні. Вони залишилися самі зі своїми поки що дитячими проблемами. Хоча держава дбає про них, проте найголовнішу їх потребу, на жаль, задовольнити вона не може. Це потреба в любові, турботі, щасливому дитинстві, яку може забезпечити тільки справжня сім’я.
Тому, хто виріс у родині, важко уявити, що відчуває маленька дитина, яка залишилась без батьків. Майже безпорадна, без батьківської підтримки і любові, вона залишається наодинці зі складними життєвими проблемами.
В Україні існує чотири форми сімейного влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Це — всиновлення, опіка (піклування), прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу. Вони забезпечують соціальний захист, захист майнових і житлових прав дитини, догляд, виховання, подолання психологічних травм, задоволення щоденних потреб дитини, яка залишилась без піклування батьків.
Усиновлення (удочеріння) є найбільш прийнятною і сприятливою формою виховання, за якої дитина повністю прирівнюється до рідних дітей, набуває в особі усиновителів батьків, рідну сім’ю.
Встановлення опіки та піклування стосується громадян, які перебувають переважно в сімейних, родинних стосунках із дітьми цієї категорії для забезпечення їх виховання, освіти, розвитку і захисту їх прав та інтересів.
Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, яку створює за бажанням подружжя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням і спільного проживання не менше п’яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Прийомна сім’я — сім’я, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1-го до 4-х дітей на виховання та спільне проживання.
Сьогодні в інтернатах живуть діти, яким не пощастило мати сім’ю, їх ніколи не приголубить мама, не візьме на руки тато. Чому ця дитина повинна залишитися нещасливою? Виростаючи без сім’ї, виховуючись у державному закладі, дитина залишається не готовою до труднощів реального життя після виходу з інтернату у 18 років. Що відбувається далі? Статистика жахає: такі діти скоюють злочини, зловживають наркотиками, алкоголем, ведуть аморальний спосіб життя, не мають місця проживання чи роботи, їх сім’ї закінчуються розлученнями.
Ви можете запобігти цьому!
Прийнявши дитину у свою сім’ю, ви не тільки врятуєте її від безнадійності, навчите звичних для нас та часто зовсім невідомих для дитини життєво необхідних навичок, а головне - поділитеся з нею любов’ю та турботою.
Дорогі батьки! Вони мріють про щасливу сім’ю! Сподіваються, що хтось їх полюбить по-справжньому і назве своїм сином чи донькою.
Зважтеся на цей крок! Ваша дитина на вас чекає!
Діти чекають Вашої підтримки і допомоги.