Праця неповнолітніх


«Працездатній молоді – громадянам України від 15 до 28 років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби надається перше робоче місце на строк не менше двох років». Витяг зі ст. 197 Кодексу законів про працю України

Вам ще не виповнилось 18 років, а Ви працюєте або хочете працювати? Ці поради будуть Вам корисним при працевлаштуванні.

Працевлаштування неповнолітніх відповідно до чинного законодавства України про працю обов’язково здійснюється на підставі ПИСЬМОВОГО трудового договору лише після попереднього медичного огляду.

З якого віку можуть працювати діти?

Вік, з якого допускається прийняття на роботу – 16 років. Якщо Вам 15 років – на роботу можна влаштуватися лише, як виняток, за згодою одного із батьків або особи, що його замінює. Робота повинна виконуватись ТІЛЬКИ у вільний від навчання час.

Якщо Вам не виповнилось 16 років і при прийнятті на роботу від Вас не вимагають дозволу батьків на працевлаштування – така праця є незаконною і Ваші права не захищатимуться.

Скільки годин мають працювати діти?

Згідно з чинним законодавством України про працю тривалість робочого часу для неповнолітніх є скороченою.

Робочий час не повинен перевищувати:

36 годин на тиждень, якщо Вам від 16 до 18 років;

24 години на тиждень, якщо Вам від 15 до 16 років.

У такому режимі Ви маєте право працювати під час канікул.

Якщо Ви працюєте протягом навчального року у вільний від навчання час, Ваш робочий день не повинен перевищувати:

18 годин на тиждень, якщо Вам від 16 до 18 років;

12 годин на тиждень, якщо Вам від 15 до 16 років:

24 години на тиждень для учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул.

Чи мають діти, які працюють, право на відпустку?

Діти, які працюють, мають право на щорічну відпустку тривалістю 31 календарний день у зручний для них час. У перший рік роботи відпустка може бути надана через 6 місяців безперервної роботи на підприємстві, в організації.

Чи мають право діти на додаткову відпустку з навчальною метою?

Діти, які працюють і продовжують навчання, мають право на додаткові оплачувані відпустки, які надаються їм для складання іспитів.

Яку роботу не може виконувати неповнолітній?

Використання праці дітей на важких роботах, роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також залучення до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні – заборонено законодавством України.

Якщо виникло бажання працевлаштуватись, до кого звернутись?

Якщо Вам від 16 до 18 років, у Вас є бажання і можливість працювати у вільний від навчання час, Ви можете звернутись до міського Центру зайнятості населення де Вам запропонують працевлаштування відповідно до встановленої броні на підприємствах міста.

Якщо Вам від 15 до 16 років, до Центру Вам необхідно звернутись разом із батьками.

Ви працюєте і стосовно Вас порушується законодавство про працю. До кого звернутись за допомогою?

Згідно з чинним законодавством служби у справах дітей мають право перевіряти умови роботи працівників, молодших 18 років, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від їх форм власності, у разі надходження нарікань від неповнолітніх та їх батьків на адміністрацію підприємств.

Чим обмежене звільнення працівників, молодших 18 років?

Звільнення працівників, молодших 18 років, з ініціативи адміністрації допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою служби у справах дітей. Батьки а також службові особи мають право вимагати звільнення неповнолітнього, якщо продовження роботи загрожує здоров’ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.

________________________________________________________________________


Дитяча мрія – щоб поряд були мама і тато!


«Мрію мати свою сім’ю, у якій я буду найщасливішою дитиною. Моя сім’я мені часто сниться… А ще я хочу мати братика або сестричку, яких я буду дуже любити. Мені важко одному. Мене ніхто не любить по справжньому, і я розумію, що нікому не потрібен. Коли мені щось болить або я чимось зажурений, я не маю з ким про це поговорити. Мені ніхто не читає казок, мене ніхто не цілує, коли лягаю спати. Я один… Я не хочу цукерок та іграшок. Найбільше в світі я хочу мати маму і тата, щоб вони любили мене по-справжньому і турбувалися про мене. Я хочу, щоб мене пригорнула до себе мама і сказала, що любить мене!».

Дорогі мами, батьки, всі дорослі! Це крик маленької, осиротілої душі. Ці слова може сказати кожна дитина, яка проживає у державному закладі через те, що осиротіла, або яку через певні причини позбавили батьківського піклування. Таких дітей сотні. Вони залишилися самі зі своїми поки що дитячими проблемами. Хоча держава дбає про них, проте найголовнішу їх потребу, на жаль, задовольнити вона не може. Це потреба в любові, турботі, щасливому дитинстві, яку може забезпечити тільки справжня сім’я.

Тому, хто виріс у родині, важко уявити, що відчуває маленька дитина, яка залишилась без батьків. Майже безпорадна, без батьківської підтримки і любові, вона залишається наодинці зі складними життєвими проблемами.

В Україні існує чотири форми сімейного влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Це — всиновлення, опіка (піклування), прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу. Вони забезпечують соціальний захист, захист майнових і житлових прав дитини, догляд, виховання, подолання психологічних травм, задоволення щоденних потреб дитини, яка залишилась без піклування батьків.

Усиновлення (удочеріння) є найбільш прийнятною і сприятливою формою виховання, за якої дитина повністю прирівнюється до рідних дітей, набуває в особі усиновителів батьків, рідну сім’ю.

Встановлення опіки та піклування стосується громадян, які перебувають переважно в сімейних, родинних стосунках із дітьми цієї категорії для забезпечення їх виховання, освіти, розвитку і захисту їх прав та інтересів.

Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, яку створює за бажанням подружжя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням і спільного проживання не менше п’яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Прийомна сім’я — сім’я, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1-го до 4-х дітей на виховання та спільне проживання.

Сьогодні в інтернатах живуть діти, яким не пощастило мати сім’ю, їх ніколи не приголубить мама, не візьме на руки тато. Чому ця дитина повинна залишитися нещасливою? Виростаючи без сім’ї, виховуючись у державному закладі, дитина залишається не готовою до труднощів реального життя після виходу з інтернату у 18 років. Що відбувається далі? Статистика жахає: такі діти скоюють злочини, зловживають наркотиками, алкоголем, ведуть аморальний спосіб життя, не мають місця проживання чи роботи, їх сім’ї закінчуються розлученнями.

Ви можете запобігти цьому!

Прийнявши дитину у свою сім’ю, ви не тільки врятуєте її від безнадійності, навчите звичних для нас та часто зовсім невідомих для дитини життєво необхідних навичок, а головне - поділитеся з нею любов’ю та турботою.

Дорогі батьки! Вони мріють про щасливу сім’ю! Сподіваються, що хтось їх полюбить по-справжньому і назве своїм сином чи донькою.

Зважтеся на цей крок! Ваша дитина на вас чекає!

Якщо хтось із читачів вирішить взяти на виховання дитину, дати їй шанс вирости у люблячій родині – звертайтеся до нашої служби. Чекаємо за адресою: Червона площа, 6. Тел. 2-13-93.

Діти чекають Вашої підтримки і допомоги.